Чи допомагають вам рідні у догляді за дитиною?

[Badyaka]

Ну, то відпустіть, забудьте, значить свекруха має цікавіші заняття, її вже нічого не змінить. Не носіть в собі той негатив, все ж таки найважливішу роботу для вас вона зробила- народила і виховала чоловіка- я завжди себе цим заспокоюю 

[Yanusya898]

Ну, то відпустіть, забудьте, значить свекруха має цікавіші заняття, її вже нічого не змінить. Не носіть в собі той негатив, все ж таки найважливішу роботу для вас вона зробила- народила і виховала чоловіка- я завжди себе цим заспокоюю 

Це Ви дуже гарно сказали,за чоловіка їй до віку буду вдячна 

[Яська]

йде мова про те,що свекри не цікавляться дитиною,а дзвонити їм,нав'язуватися не є правильно.

повністю підтримую.Тут головне БАЖАННЯ провести час з онуками.

[Martini]

І я Яну підтримую, за здоров'я хай син питається і телефонує їм сам, а за внука можна б було і самим поцікавитись у мене, а як їм все по цимбалах, то чого я маю розпинатися...

[Ключик]

а чого просити, якщо нема бажання допомогти

я не сприймаю сторонню допомогу як якесь мені зобов"язання, не відчуваєш в цьому внутрішньої потреби, то я не можу свою дитину нав"язувати

[Ксеня86]

    йде мова про те,що свекри не цікавляться дитиною,а дзвонити їм,нав'язуватися не є правильно.

повністю підтримую.Тут головне БАЖАННЯ провести час з онуками.

100% підтримую

[Надюсик]

Мені більше допомагають сестри: моя і чоловікова. Зі свекрухою на день-два можу лишити, а так щоб на довгий час, то нема мови, більше переживати буду. А зі своєю мамою лишила б і на рік

[Mary-Dina]

Це не про тих бабусь, які живуть у іншому місті чи селі і мають цілу купу господарки, я про міських пань 

Та то якраз міські пані і є "дуже зайняті" (хоч насправді воно не завжди так ), а сільські бабусі не такі прошені.  Я впринципі і не хотіла дуже, щоб мені хтось допомагав, але коли треба було десь мені піти (це було рідко, - чи по роботі на день народження чиєсь, чи з подружкою на каву, чи по магазинах врешті-решт пройтися), то лишаючи на маму свою, я була ніби постійно їй чимось зобов"язана, бо в неї якраз в то й момент коли мені треба було,  то їй  на роботі потрібно затриматися, то щось погано себе почуває, то ще щось придумає. . .  Одного разу, коли мені конче треба було на роботу вийти на пару годин, а мама була вдома (причому дитині було років 5-6), я її попросила посидіти з малою, що завезу на трохи, то вона сказала, що не має часу, бо до неї завтра мають прийти гості, і вона має голубці крутити.  Ніби я малу закриваю десь в кладовій, коли їсти роблю, чи що. . . Короче, багато таких моментів, що дуже буває обідно, але, то багато говорити - мало слухати. . . Про свекруху я взагалі мовчу, бачу рідко, і частіше не хочу.

[@Лисичка@]

А мій свекор,взагалі за 2,5 років прийшов до внучки аж 3 рази, і подзвонив стільки же. . Пару раз в рік їздимо в село,щоб провідати прабабусю і прапрабабусю,то тоді і до нього заходимо,щоб хоча б на внучку подивився . Як є 100грам,то чхати він хотів на всіх. А от свекруха дуже нам допомагає= Все крім посидіти з малою. Я за цим не зверталась ні разу до неї ,тому що через її неуважність недовіряю донечку їй. Постійно на телефоні,постійно чимось іншим зайнята... Щодо моїх батьків,то ми на даний момент з ними живемо,поки  свій ремонт не зробили. Тому їм приходиться деокли посидіти з малою. Але дуже рідко. Стараюсь нікого не просити. Іноді важко,але справляюсь сама.
Ми з доцьою як сіамки - ми всюди звикли разом.

[Гуляк Оксана]

Мені моя мама допомагає і коханий,коли вдома Як треба мені десь піти чи в магазин,то мама залюбки лишається з малими... Правда,коли я повертаюсь,то в хаті як стадо слоників пробіглось...  :)Питаю це що таке,а вони сміються і кажуть "ми грались"   А щоб на когось іншого лишити,навіть думати побоююсь Чоловікова мама не дуже охоче лишається, а як таке трапляється ( це коли ми в село приїжджаємо і десь пішли вдвох),то зразу дзвонить і каже щоб ми йшли вже додому,бо діти плачуть. А вона нічого з ними зробити не може.... Тільки не розумію поки,чи справді не може чи не хоче...

[div4unk@]

Коли я народила, то 1,5 тижні ходити не могла, то вона приходила і просто варила їсти, прибирала, мила посуд. Я коли відійшла уже, то все робила сама, хоч важко фізично, лиш би за мене то ніхто не робив.

Мені перші тижні так допомагала моя бабуся, бо жила в неі кілька днів, потім на день-два додому помитись і наварити істи чоловікові. Але схиляюсь до варіанту, що можна справитись самій: хата може бути трохи неприбрана (гостей не чекала), істи можна щось просте, що саме вариться, а посуд може помити чоловік.
Зараз, за 1.10 ніхто не "помагає" ні  погратись з дитиною, ні фінансово. До прабабусь деколи ходимо самі на чай, бо одна зайнята дачею, а друга дуже активна на пенсіі, причому ім вже за 80. Свекруха малою не цікавиться (син у неі єдина дитина), тай людина дуже специфічна, бажає відпочивати на пенсіі не знаю від чого і щоб ій дали спокій. Мене це теж влаштовцє. Моя мама працююча, має нашу сестричку-першокласницю і ще мою сестру з малим-садочником,  на вихідні - город в селі, тому на нас часу зовсім не має. Ми стараємся деколи поіхати з ними в село, але мене з чоловіком сприймають як додаткові 4 робочі руки на полі, а дитина тоді лишається без мого нагляду, плаче і всіх боіться - і я таке не сприймаю, теж хочу просто відпочити на свіжому повітрі, як і чоловік після роботи.
В результаті моя дитина нікому, крім мене, не потрібна. І не відпускає мене далі ніж, 2м від себе, зразу плаче. Чоловік на роботі і не має сил і бажання теж бавитись з малою: каже, що чекає коли постаршає, і напевно тому вона з ним не хоче лишатись вдома чи йти гуляти.
Тому я з Фійкою вічно всюди разом )) І взагалі комусь лишати іі страшно. Мені так добре, я звикла, і ніхто не вчить жити.

З донькою, що тижня йдемо в гості до свекрухи на годинку на чайок, щоб вона потішилась внучці ( мені корона з голови не впаде), більше мені нічого і не треба.
 Ті хто пише, що свекри давно не бачили дітей, чому самі не підете, не зателефонуєте?

Про свекруху я взагалі мовчу, бачу рідко, і частіше не хочу

Тут різні відносини з свекрухою. В мене 2й варіант - не хоче, то не пхаюсь

[Yulchyk]

Мені теж жодного разу ніхто не допомогав, крім чоловіка. Але мене це задовільняє. Єдине, чого би хотілося, щоб хтось посидів з дітьми, щоб з чоловіком удвох десь сходити, а то відколи менша народилася, скоро вже 2 роки, всюди лиш з дітьми. Але всі приходять лиш " у гості ", а не щоб допомогти.

[div4unk@]

Допомоги мені не потрібно, більше потребують ті, в кого двійня чи вже 3є маленьких дітей різного віку.
Просто дратує, що ніхто з родичів не приходить десь-колись побавитись з дитиною, а коли я прихожу, то всі хочуть іі на руки чи потискати, а вона нікого не знає, боіться і дико реве, навіть торкнутись до себе не дає, хоча якщо годинку погратись, то звикає і приймає в "друзі"

[Yulchyk]

В мене ідентична ситуація. Мала ні до кого не йде, бо цілий день лиш зі мною. А бабусі бачать її раз в кілька місяців і дивуються, чому вона така "дика"

[Barby]

Мама, чоловік допомагає, як треба десь відбігти по справах до 1,5 год.Я стараюся,швидше приходити, бо починаю скучати без неї і ціці також.А свекруха взагалі боїться дитини,вона і боялася свого сина пеленати і брати на руки)))Новонароджену і далі до того,як почала пасти коней, не брала на руки.Як почали носити стовпчиком ,щоб відрижка пішла, сварилася,научала, що то мале і навіщо сторцувати дитину.А на обряді хрестин,люди мали нащо подивитися,стояла ззаду хресних і бігала туди-сюди,щоб подивилися родичі,яка я бабуся.Почала казати священику,щоб не знімав носочки,на те сказав,не мішайте в обряді.Останньою каплею її тероризації було,коли постійні докори,"Ти її захолодно вділа,накрий дитині лице,в вушка їй холодно,а чого ви вийшли гуляти сніг падає ?".Витримала я 6 місяців цих доган по телефону,як зірвалася, емоції перли з мене, відповідь"Я своїй дитині не мачуха і не взяла її з вашим сином, а ви хочете інакше одіти, то можете за пів року і вдягти дитину,як хочете.Допобачення."Більше докорів не було.Не хочу,щоб мені допомагали свекруха чи свекор,бо потім будуть казати ми ж тобі дитину бавили, 1 год на тиждень,я для себе родила і мені спокійніше, коли доця зі мною.

[div4unk@]

В мене ідентична ситуація. Мала ні до кого не йде, бо цілий день лиш зі мною. А бабусі бачать її раз в кілька місяців і дивуються, чому вона така "дика"

мені ще дехто просто каже, що як ви в садок підете або ще гірше: з дитиною гуляти треба, більше іі до діток - так ніби я закрилась в хаті і на вулицю взагалі не виходжу  вбити хочеться за такі поради і клеймо

[АнютаВ]

Я мама трьох діток, то помагали мені тільки з найстаршою...Помагали, здебільшого під час мого заочного навчання. Зараз старшій доні майже 9 років, то вона моя найбільша помічниця. Вкрай рідко стараюсь її лишати з найменшою донею, якій вже 2 роки, але приходиться. Діти всюди ходять зі мною, хіба погода не позволяє...