Проблеми у відносинах з батьками та родичами

[інессс]

Та мені ніхто не заздрив ніколи немає чому і те, що написала, це коротко і тільки початок.... Сама інколи дивуюсь звідки сили...

[Дафне]

В мене історія не краща. Виховувала мене бабуся. Батьки в той мемент розбудовували комунізм. Бабуся маму не любила, може тому стосунки з мамою в мене не найкращі. Живе вона за 200 км. дзвонимо одна одній 1 раз в місяць а може і рідше. Брат зведений є, але я з ним спілкуюсь ніби з примусу. Вітаю з днем ангела і з днем народження і все.
Я дуже любила свою тітку, вчилась в неї всього (дуже розумна була жінка), ділилась з нею майже всім. Але коли моєму малюку було 5 місяців. Вони з бабусею обоє померли з інтервалом в 2 дні. Тепер в мене з родичів немає нікого близького, нема в кого запитати поради, тай поплакатись нема кому.
Після похорону близьких пробувала говорити з свекрухою. але розмови в нас не склалось. От і тримаю все в собі.

[Мішель]

В мене історія не краща. Виховувала мене бабуся. Батьки в той мемент розбудовували комунізм. Бабуся маму не любила, може тому стосунки з мамою в мене не найкращі. Живе вона за 200 км. дзвонимо одна одній 1 раз в місяць а може і рідше. Брат зведений є, але я з ним спілкуюсь ніби з примусу. Вітаю з днем ангела і з днем народження і все.
Я дуже любила свою тітку, вчилась в неї всього (дуже розумна була жінка), ділилась з нею майже всім. Але коли моєму малюку було 5 місяців. Вони з бабусею обоє померли з інтервалом в 2 дні. Тепер в мене з родичів немає нікого близького, нема в кого запитати поради, тай поплакатись нема кому.
Після похорону близьких пробувала говорити з свекрухою. але розмови в нас не склалось. От і тримаю все в собі.

Важко ж отак все в собі тримати . А чоловік? З ним нема душевності?

[Дафне]

З чоловіком пробувала говорити по душам, але зробила висновок, що він якось не так інформацію сприймає, трактує її по іншому і через це сваримось і виходить ще гірше. Тому чоловіка намагаюсь сильно не нагружати.

[griwylja]

Ох дівчатка і я до Вас у цю темку. Я навіть незнаю як писати і що бо насправді все дуже важко і декількома словами не опишеш,але я мушу ато уже мозок закипає,ночами несплю. Суть така що я незнаю як донести до своєї мами що я є людина,що маю свою думку,що у мене є сім'я ... Я в 12років втратила батька він помер від раку,лишилась я,мама,брат .Одного дня мама каже що хотіла б поїхати заробітки, моя відповідь що мені потрібна вона а не гроші якось помало будемо жити,я поїхала на навчання і повернувши на осінній канікули мені кажуть що мама поїхала на заробітки,так я лишилась із братом. На даний момент взагалі не хочеться згадувати як я жила.... Зате тепер коли пройшло купа років мама хоче вчити як мені жити,що мені робити(хоча я знаю що мене вона не любить,а брата)зато брат як сказав так вона і роботь,а я ніхто і звуть мене ніяк...Ось приблизно така суть як жити дальше незнаю,розумію що то мама і треба її поважати...але жити так дальше не можу,я терпіла всяки приниження із її боку,але останній події дали мені зрозуміти що я дійсно для неї ніхто і бачучи те як вона настроює моїх дітей проти мене мого чоловіка і говорить такі страшні речі дітям то розумієш що все треба щось робити,але що і як незнаю...

[куклочка]

А Ви разом живете? Бо якщо окремо, то в одне вухо впустила, а в інше випустила. А брат молодший?бо до молодших трохи інше відношення ніж до старших. Ви знаєте в мене теж мама  хоче вчити як жити і що я маю їсти варити, ми живемо окремо, але по телефоні дуже часто повчання, але я на це вже не реагую. Але те що мама наговорює на Вас дітям, то погано і треба їй це пояснити

[griwylja]

Ні ми живемо окремо,але таке враження,що разом.Кожного дня дзвінок,все маю розказати,а якщо не розкажу або не подзвоню то місяць нотацій вислуховую яка я погана. А брат молодший. Незнаю як об'яснити,як сказати,щоб мене зрозуміли,а саме головне -почули...

[Gordowa]

Всім привіт.Можливо хтось дасть якусь пораду.В мене складні стосунки з сестрою чоловіка.Спочатку після весілля все було добре,потім почались нарікання що я то не так говорю,то  не посміхаюсь,то не розмовляю і т.д...Я з тих людей що якщо в мене не має настрою то я посмішку не "натягую".Були і такі моменти що фактично не спілкувались..але все з часом вляглось...Поки не зявився наш синочок...Ну тут звичайно поради,я і не була проти якби це не переростало в якісь обіди через те що я не роблю так як вона підказує...Були такі слова що я все знаю,всее хочу сама,що слухаю тільки своїх рідних,а вона дурна і її слухати не хочу.....Хоча я слухаю всі поради а вибираю вже на свій розсуд незалежно хто її "підкинув"...Все було "нормально" поки малий не підчепив кишкову інфекцію...Я не знаю невже її настільки зачепило це....але нам прописали уколи і я не знала кому довірити колоти своє дитя...я в паніці... дитині 6міс...страшно болючі уколи...я позвонила запитати як вона колить(доречі вона медсестра в школі),хотіла як найкраще вибрати того хто принаймі легше колить раз уколи і так бобючі..То стала проблема в тому що я її тим бразила бо на моєму місці вона про таке навіть би не задумувалась,бо вона думала що вона є найблища...Мене це дуже зачепило..дійсно я в той момент думала тільки про свою дитину і як їй буде боляче....І з того часу відносини пішли під відкос....Вона майже пів року до нас не приходила(хоча живемо в одному будинку але різних підїздах,враховуючи що літом більше 2міс була у відпустці)...Бачила малого тільки коли я приходила(а приходжу бо ще бабуся є  яка не виходить з дому)..то я потім просто пішла на принцип що  раз вона не може знайти часу прийти до дитини то і я їй такої послуги робити не буду!..то почалось що я дитини не даю,що я динити не залишаю їй,що я приходжу коли її нема(хоча реально я йшла гуляти тільки в обід коли малий лягав спати,а вона була на роботі),що я її внесла в "чорний список",що не хочу з нею  спілкуватись і т.д....хоча по суті сама нічого для нашого зближення не робить..я так зрозуміла що  все маю робити я...і від того в нас погіршились стосунки з чоловіком..і він змінив ставлення до  моїх рідних....я вже кілька раз переступала через себе і приходила щоб вона побавилась(хоча малий до неї йти не хоче),і казала що  якщо буде кудись йти(за покупками чи щось таке) щоб мене кликала...глухо.....саме обідне що в неї одна і та сама відмовка вона не має часу...і всі повинні це розуміти..а те що я з маленькою дитиною цілими днями сама(бо чоловік з 8 до 20 на роботі, 1 вихідний і то у вихідний їде до себе в село),що я маю все встигати і з дитиною 2 р погуляти....і виходить в мене купа часу..ніби в мене робот вдома що все за мене робить...вибачайте що так багато написала..просто щоб краще зрозуміти...підкажіть будь ласка якийсь вихід..бо я зайшла в глухий кут..що не роблю все не так і всерівно недостатньо..

[MaryAnn04]

Вся біда в тому, що ніхто нікого не хоче зрозуміти, і напевно правда, чим більша відстань - тим більша любов до родичів і менше непорозумінь. Треба завжди мати свою думку і уникати "порадників".