Автор Тема: Якби я знала, що це востаннє....  (Прочитано 6988 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Lapochka

  • Досвідчена Мамка
  • *******
  • Повідомлень: 1310
  • Поблагодарили: 6 раз
  • Репутація: +189/-0
  • Треба вміти перегортати нову сторінку життя
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: 9 років
  • Ваше справжнє ім’я: Ольга
Re: Якби я знала, що це востаннє....
« Reply #51 : 09 Жовтень 2014, 14:27:58 »
в мене теж не так давно раптово померла мамина двоюрідна сестра, старенька бабуся. вона була дуже добра. я роками не приїжджала до них в село. а тут ніби відчула і поїхала з малим провідати...цю темку читала  раніше і після маминої смерті навчилась не відкладати такі речі на завтра...вона була така рада мене бачити з малим, наговорились з нею досхочу...а через тиждень подзвонили. що вона лягла спати і не проснулась...я постійно думаю, як добре. що я встигла її провідати перед смертю....вона була просто ангел, найдобріша людина, яку я зустрічала, на похороні плакали навіть всі чоловіки...
 

Offline Світлана1992

  • Новенька Мамка
  • **
  • Повідомлень: 18
  • Поблагодарили: 11 раз
  • Репутація: +3/-0
    • Награды
  • Ваше справжнє ім’я: Світлана
Re: Якби я знала, що це востаннє....
« Reply #52 : 03 Жовтень 2015, 01:15:21 »
Такі тексти вимагають задуматися. А зараз просто сльози на очах d47 d47 d47
 

Offline Дезі

  • Активна Мамка
  • ****
  • Повідомлень: 114
  • Поблагодарили: 67 раз
  • Репутація: +15/-0
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: Софійка 12 років ,Максим 8 років
  • Ваше справжнє ім’я: Тамара
Re: Якби я знала, що це востаннє....
« Reply #53 : 19 Січень 2016, 20:22:31 »
Всім співчуваю  d35 дуже важко втрачати близьких , знайомих людей, а особливо коли вони молоді . Хто зрозумів життя , той вже не поспішає ,
              І насолоду має і спостерігає
               Як спить дитя чи молиться старий ,
               Як дощ іде і тає сніг ( Омар Хаям).     
 


Offline Настіа14

  • Активна Мамка
  • ****
  • Повідомлень: 189
  • Поблагодарили: 79 раз
  • Репутація: +6/-1
    • Награды
  • Ваше справжнє ім’я: Анастасія
Re: Якби я знала, що це востаннє....
« Reply #54 : 12 Лютий 2016, 08:26:40 »
На жаль ми не в силі передбачити те що трапиться, я також пережила уже багато похоронів, та багато дорогих мені людей похоронила, біль розбираючий до сказу!  Та саме гірше мені далося втрата мого ще не народженого дитятка, 6 лютого минуло 3 роки як я втратила свою кровиночкуу! Це був мій синочок якого я так і не встигла взяти на ручки, якого в мене забрали і не дозволили навіть похоронити  , так як на 17 тижні лікарі не вважають що то дитинка, не можу передати ті почуття які мене тоді накривали! З того часу багато води зтекло , але пам'ять не дає забути ті страшні хвилини. Я себе казнила до того часу поки не зрозуміла що жити треба далі, і допомогло мені його відпустити лиш лист який я написала в захльоб своїми сльозами ,після цього стало мені легше... я змірилась! цього листа я й до сьогодні зберігаю, і Ніхто його до нині не читав, це мені стало єдиною памяткою про мою другу дитинку! наважуся то доповню пост ним...

Проходить день, минає час
І розумієш все не вічне
Лиш спогади не покидають нас
А в голові лунають лишні...
Змиритись з ними як ?-незнаю..
Як прийняти увесь цей біль.
В тільки відповідь шукаю,
Жду допомоги з від усіль.
Допомогти мені не В силі, -ніхто не в силі помогти.
Від болі втрати серце ниє,
І тріскається на шматки!
Змиритися з долею не можу,
Не розумію гріх я свій
Лиш покладусь на милість Божу..
Щоби забрав той біль Він мій.
Синочку, рідний мій синочку! 
Тебе на жаль не вберегла,
І тільки плачу у куточка..
Та розумію вже нема!
Люблю тебе і пам'ятаю ,
Як твоє билось серденько
А біль утрати серце крає
Моє маленьке зернятко!
Прости мене моє дитя
За  всі мої гріхи й провини,
Без тебе вже нема життя
Лиш спогади до тебе линуть. .до тебе линуть в небуття!
Ненародженому синочку....

Це лиш частинка того листа... решту писати не буду, або ще вагітні почитають, розтрояться!
З того часу родилось моє щастя, але уже донечкою...і знов в очікуванні чула.. надіюсь моє щастя мене почуло та повернеться до мене моїм довгоочікуваним синулькою!
Коли щось стається не варто опускати руки, треба йти в перед тр жити далі, бо ми не знаєм яке ще щастя нам Боженька дасть після страждань!
url=http://www.malecha.org.ua][/url]
url=http://www.malecha.org.ua][/url]
url=http://www.malecha.org.ua][/url]
 
Сказали спасибо: мамуся Анастасійки