0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.
У нас така сама ситуація - перше причастя малий вже давно приймав
Тоді хіба називати Перша сповідь
Кожного разу бачу, як в церкві маленьких діток ведуть, несуть до причастя.
Тоді хіба називати Перша сповідь, а не Перше причастя!
а коліжанка була в Італії, то в них це справді і перша сповідь, і перше причастя. там дітей до певного віку (забула точну цифру) не можна причащати
Це більше напевно від самого священника залежить, від тих звичаїв, що склались у тій чи іншій церкві
коліжанка розповідала, що в них, в римо-католицькій церкві, це заборонено, тобто тут прочащають, там - ні, таке не проходить.
Я теж з малим завжди йду до причастя. Він з задоволенням його ковтає, не випльовує У Таїнстві причастя відбувається справжнє єднання людини з Богом. Необхідність причастя немовлят ще й у тому, що усі ми по плоті походимо від Адама і приймаємо наслідки первородного гріха через народження. Усі ми немічні і потребуємо благодатної допомоги Божої. Маленька дитина не може сама за себе молитися. Її захищають молитви батьків і молитви Церкви. Причащаючись, немовлятко стає її частиною, і над ним простягається її материнський покров.А вже після 7-ми років вважається, що дитина має усвідомлювати різницю між добром і злом, мати почуття совісті, то перед причастям має висповідатись від гріхів, які усвідомлює.
Мені просто цікаво як же все ж таки правильно? Бо якось дивно, що одні священники причащають, інші - ні, мало б бути однаково!
У нас після причастя дітки залишаються на святкове частування прямо у церкві (там для цього є спеціальне приміщення), ні в які ресторани-кабаки ніхто не йде