Перше причастя

[iryshka]

В моєї похресниці цього тижня причастя, йдуть з класом і мені ніхто нічого не казав, що я маю її вести чи про подарунок, але перечитавши темку думаю може то самій треба здогадатся  

[elem]

У нас така сама ситуація - перше причастя малий вже давно приймав

А мене от саме це питання найбільше цікавить! Кожного разу бачу, як в церкві маленьких діток ведуть, несуть до причастя. Знаю, що це не заборонено і не зашкодить, але не розумію для чого ж потім робити урочисте Перше причастя, якщо дитина вже його приймала? Тоді хіба називати Перша сповідь, а не Перше причастя! Сама ж дитина може про це запитати батьків! Я свою донечку ще не брала, та й думаю чи треба, чи відкриє вона ротик, чи не виплюне... Поясніть хтось мені

[iryshka]

Я свого малюка носила до причастя перший раз ще до року, бо хотіла, щоб йому священик прочитав страхову молитву (а перед тим треба було причаститися).

Тоді хіба називати Перша сповідь

так і є, просто чомусь називають Перше причастя  Причащати дитину можна з народження, а сповідають з 7-ми років

[Irysya]

у нас в селі так само. дуже багато зовсім малюсіньких, і більших, до 7 років
а коліжанка була в Італії, то в них це справді і перша сповідь, і перше причастя. там дітей до певного віку (забула точну цифру) не можна причащати

[1985kris]

Кожного разу бачу, як в церкві маленьких діток ведуть, несуть до причастя.

Я теж з малим завжди йду до причастя. Він з задоволенням його ковтає, не випльовує
У Таїнстві причастя відбувається справжнє єднання людини з Богом.
Необхідність причастя немовлят ще й у тому, що усі ми по плоті походимо від Адама і приймаємо наслідки первородного гріха через народження. Усі ми немічні і потребуємо благодатної допомоги Божої. Маленька дитина не може сама за себе молитися. Її захищають молитви батьків і молитви Церкви. Причащаючись, немовлятко стає її частиною, і над ним простягається її материнський покров.
А вже після 7-ми років вважається, що дитина має усвідомлювати різницю між добром і злом, мати почуття совісті, то перед причастям має висповідатись від гріхів, які усвідомлює.

Тоді хіба називати Перша сповідь, а не Перше причастя!

Напевно, Ви праві

а коліжанка була в Італії, то в них це справді і перша сповідь, і перше причастя. там дітей до певного віку (забула точну цифру) не можна причащати

Це більше напевно від самого священника залежить, від тих звичаїв, що склались у тій чи іншій церкві, бо наприклад у катедрі причащають, у нас у селі (Черніїв) не причащають. Зараз живу в Берегові на Закарпатті - тут теж не причащають малечу

[Irysya]

Це більше напевно від самого священника залежить, від тих звичаїв, що склались у тій чи іншій церкві

коліжанка розповідала, що в них, в римо-католицькій церкві, це заборонено, тобто тут причащають, там - ні, таке не проходить.

а в нас в Україні, це справді від священника. наш попередній ставренький священник - не причащав, цей новий, коли одержав парафію, ввів такий звичай

[1985kris]

коліжанка розповідала, що в них, в римо-католицькій церкві, це заборонено, тобто тут прочащають, там - ні, таке не проходить.

Дивно, я так знаю, що на Закарпатті причащають діток у римо-католицьких церквах. Можливо, помиляюсь...

[Irysya]

Нагуглила таке:
 
Для того щоб побачити посилання: Register or Login]

Чому католики, на відміну від православних, не причащаються Кров'ю Христовою?
У Католицькій Церкві поширився звичай причащати вірних під одним видом з різних причин, зокрема, щоб уникнути падіння вмісту Чаші на землю. Тепер Святе Причастя в багатьох громадах подають під двома видами.
Не треба забувати, що там, де є Тіло Христове, є також Його Кров, Дух і Божественність. Катехизм Католицької Церкви нагадує, що Христос присутній у всій повноті в кожному з Євхаристійних видів (1377).

Зауважимо, що і в Православній Церкві не завжди причащання відбувається під двома видами, наприклад, грудних дітей причащають тільки Кров'ю Христовою, але це не означає, що в Причасті немовля не приймає Христа у всій повноті.


Хоча більшість Православних Церков зберегла цей цінний звичай причащати дітей, то однак в Східних Католицьких Церквах, в тому і в нашій, звичай цей бував з різних причин призабутим (в нашій Церкві його офіційно зніс Замойський синод 1720 р.). Як причину відкинення цього звичаю подається різні, – звичайно практичні. Ми не хочемо підносити тут питань практичних, – достатньо приглянутися довголітній практиці інших Східних Церков, щоб побачити, що без більшого зусилля можливо уникнути всяких ситуацій, в яких Пресвяті Дари були б в небезпеці не пошанування. В дійсності причиною відкинення практики причащати дітей є вплив римо-католицького богослов’я, який мав місце у нашій історії.
Римо-католицьке богослов’я створило свою власну і справді дуже багату традицію, яка базується на філософії Аристотеля і дуже велику вагу прикладає до значення розуму. З тої причини латинські богослови як вимогу до прийняття Святого Причастя стали ставити не тільки брак гріха, але і здатність розуму зрозуміти цю Тайну. Очевидно ніхто ніколи до кінця не зрозуміє тайни Божої любові, яка в Євхаристії. Однак почався процес резервування Святого Причастя для дорослих осіб, тобто тих, які мають належне користування розумом. Звичай не причащати дітей появився в римо-католицькій Церкві досить пізно і з богословської точки зору самі римо-католики мають з ним проблему.
Важко пояснити чому людина, яка у хрищенні повністю стає дитиною Божою, стає повноправним членом Церкви, і через хрищення доступає цілковитого очищення, чому така людина не отримує Святого Причастя, яке саме є повнотою з’єднання з Богом і Церквою.
З іншого боку, коли діти до певного періоду життя не мають права причащатися, то в дійсності це означає, що ми трактуємо їх як християн другої категорії. На якій підставі будь-хто міг би сказати, що існують християни першого класу (які можуть причащатися) і другого (діти)? Є дві речі, які можуть виключити людину з посеред тих, які причащаються – це є гріх, або явне заперечення, що під видами освяченого Хліба і Вина є присутній сам Ісус Христос (тобто єресь). Коли не дозволяється дітям причащатися то тим самим ставиться їх серед грішників або єретиків!

Церква від самих початків намагалась приближувати дітей до Христа через Євхаристію, яку уділялось також немовлятам. Причастя уділялось під час хрищення за приписами майже всіх літургійних книг, які писалися до ХІІІ століття.
Як наголошує Папа, ця практика в деяких місцях була збереженою довший час, натомість по сьогоднішній день живе в греків і вірних східних Церков (лат. apud Graecos et Orientales – мабуть мається на думці інші Православні Церкви). Пій Х пригадує, – діти були живлені святим Хлібом, не лише при нагоді хришення, але часто також пізніше. З часом ця практика загубилася у Римо-католицькій Церкві, що остаточно схвалив ІV Латеранський Собор (1215), який говорить про необхідність досягнути вік – коли дитина користується розумом (іт.: l’età della ragione). Однак, Пій Х звертає увагу на проблематичність у визначенні цього віку. Варто при цьому звернути увагу на розпорядження, які, між іншим, Папа дав Римо-католицькій Церкві щодо першої сповіді і причастя дітей. По-перше відповідним віком до прийняття Святого Причастя є момент, коли дитина починає раціонально думати. Щоб приймати Святе Причастя, не вимагається повне знання правд віри, але дитина поступово повинна їх пізнавати. Мінімум, який вимагається від причасника – це така свідомість таїнства, яка дозволяє дитині розрізнити Євхаристійний Хліб від звичайного хліба, щоб таким чином з побожністю причащатися і відповідно до свого віку. Ті, хто відповідає за виховання дитини, мають пильнувати, щоб після першого причастя, дитина часто приступала до Святої Трапези, а коли це можливе, то навіть щоденно – за бажанням Ісуса Христа і Матері Церкви. Практично час першого причастя є тут з’єднаний з першою сповіддю, і загально стабілізується на 7 рік життя (з можливістю скорочення або продовження). Це практикується по сьогодні в Римо-католицькій Церкві.

[elem]

Я теж з малим завжди йду до причастя. Він з задоволенням його ковтає, не випльовує
У Таїнстві причастя відбувається справжнє єднання людини з Богом.
Необхідність причастя немовлят ще й у тому, що усі ми по плоті походимо від Адама і приймаємо наслідки первородного гріха через народження. Усі ми немічні і потребуємо благодатної допомоги Божої. Маленька дитина не може сама за себе молитися. Її захищають молитви батьків і молитви Церкви. Причащаючись, немовлятко стає її частиною, і над ним простягається її материнський покров.
А вже після 7-ми років вважається, що дитина має усвідомлювати різницю між добром і злом, мати почуття совісті, то перед причастям має висповідатись від гріхів, які усвідомлює.

Та я це знаю . І знаю те, що від первородного гріха дитинка очищається ще при хрещенні
Мені просто цікаво як же все ж таки правильно? Бо якось дивно, що одні священники причащають, інші - ні, мало б бути однаково!

[1985kris]

Мені просто цікаво як же все ж таки правильно? Бо якось дивно, що одні священники причащають, інші - ні, мало б бути однаково!

І мені дивно, що одні причащають, а інші - ні. Бо в греко-католиків причастя діткам дозволяється, це точно

[Муза]

А дозволяють тому, що греко-католицька Церква мае православний обряд, а підпорядкування Риму! І на пам'ятках мало б бути написано Пам'ятка Першоі Сповіді і Урочистого Святого Причастя!

[Улянчик]

У нас після причастя дітки залишаються на святкове частування прямо у церкві (там для цього є спеціальне приміщення), ні в які ресторани-кабаки ніхто не йде

Привіт. Мій старший син на Перше Причастя ходив від церкви. Він ходив на Катехизацію і підготовку до Першого Причастя при церкві (та, що в парку). З ними займалася молоденька монахиня. Дітям було дуже цікаво. Спочатку вони вчили основи, а потім монахиня з ними гралася. Перше Причастя відбувалося після Служби Божої, було багато людей. Коло діток були монахині, які з ними займалися. Допомагали їм, підказували. Саме святкування було в залі, де проходить Служба для дітей. Стіл був солодкий: тортик, фрукти, тістечка, сочки. А потім для дітей було найцікавіше - монахині і отці з ними грали в різні ігри. Отець Софрон грав на гітарі, отець Ігор співав разом з дітьми. Ця забава тривала десь зо дві години. Дітям було мало, але скільки позитиву, скільки радості!!! 
А наступного року з його класу діти ходили десь в якесь кафе (син вже не ходив). Думаю, що такої розважальної програми у них не було. Я дуже була задоволена таким Першим Причастям.

[Tania.M]

Мій синочок також вже причащався і нічого не випльовував,а вийшло так,що будучи на службі,він мене постійно питав що священник дає людям істи,ну і я йому пояснювала і от згодом він мені сказав,що хоче також істи хлібчик,йому було 2,5 рочки на той момент.Після того як спробував,то кожен раз коли йдемо в церкву питає чи буде священник давати хлібчик.

[elem]

Дитині такого віку вже можна все це пояснити, тому я ще трошки почекаю і, напевно, теж поведу до причастя. Можна для себе й дату вибрати, день Ангела наприклад

[Tania.M]

Ну в моєму випадку це було виключно бажання дитини,я була трохи здивована,тому що ще в травні його в церкву ну ніяк не можна булозавести,він кричав і неспокійно реагував на будь які гучні звуки.Але ми ціле літо слухали службу на вулиці.

[Муза]

Уляна розповіла про Свято в Церкві Різдва - це той хороший приклад, який би мали наслідувати в інших храмах!  Взагалі, монахи Воплоченці, дуже багато займаються просвітницькою діяльністю, багатьох з них знаю особисто! Нажаль, з кожним роком все сильно міняеться в бік " понтів". Я багато років пропрацювала в цій сфері, тому знаю ситуацію не зі слів!

[elem]

Ну звісно, що за бажанням дитини . Тепер буду знати на який вік орієнтуватися