Автор Тема: Що таке «різноманітне харчування» і кому воно необхідне?  (Прочитано 3704 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline darkfly

  • Своя Мамка
  • ******
  • Повідомлень: 575
  • Поблагодарили: 5 раз
  • Репутація: +42/-0
    • Награды
Уважається, що різноманітне харчування традиційно розглядається як обов’язковий атрибут не тільки здорового способу життя, але і достатку. Їсти одне й те саме — «сидіти на хлібі та воді» — чим не ознака бідності й нещасності? Мати можливість тричі на день вживати різноманітні продукти, бачити святковий стіл, заставлений трьома десятками всіляких страв, — чим не ознака ситості та благополуччя?

Конкретних лікарських рекомендацій щодо різноманітного харчування вочевидь недостатньо. Необхідна загальна філософія, об’єктивний погляд на проблему, визнання того факту, що проблема однозначно присутня. Почнемо з того, що людина як біологічний вид живе і є здоровою за загальними законами живої природи. Факт наявності більш розвиненого мозку зовсім не відкидає ці закони, а, швидше, створює складнощі в їх виконанні. Ми навіть не розглядатимемо особливості харчування якого-небудь черв’яка або бідної акули, приреченої на те, щоб усе життя харчуватися однією рибою. Ми звернемо увагу виключно на клас ссавців, до яких небезпідставно зараховує себе гордий вид «людина розумна». І легко помітимо те, що не помітити практично неможливо. Виявляється, після завершення періоду «харчування молоком» раціон усіх представників цього класу дивно, просто до непристойності одноманітний! Величезний  кит, який важить більше ніж 100 т, їсть один планктон. Корова їсть травичку. Вовк їсть м’ясо. Мурав’їд віддає перевагу мурашкам. Кажани ловлять комах. І якщо ведмідь, окрім м’яса, може собі іноді дозволити ще пару страв — рибку зловити або в малиннику ягодами поласувати — так це зовсім не відкидає загальної тенденції до вживання одноманітної їжі. Порівняння всеїдної людини з хижаками або травоїдними може здатися не зовсім коректним. Але інші всеїдні ссавці (мавпи, деякі гризуни та ін.) зовсім не балують себе особливою різноманітністю, а список страв може бути вичерпаний п’ятьма, максимум десятьма позиціями — і це якщо пощастить. Більше того, якщо якийсь звір все-таки може собі дозволити різноманітне харчування, то воно, як правило, має сезонний характер: коли — м’ясо, коли — жучки-черв’ячки, коли — травичка, коли — узагалі нічого. Але тричі на день і щоразу різне — про це менші наші брати можуть тільки мріяти.

Висновок очевидний: одноманітне харчування зо-всім не заважає існуванню ссавців і не чинить негативного впливу на їхнє здоров’я. Парадоксально, про-те саме одноманітне харчування є абсолютно природним для всього живого на Землі. Історія людства підтверджує сформульовану тенденцію. Готова з’їсти практично все, людина рідко мала можливість реалізувати на практиці це своє бажання. Більшість народів встановили свої пріоритети у харчу-ванні, що визначалися реальними умовами буття і середовищем існування. Одні їли переважно рис, другі — рибу, треті — фініки, четверті — м’ясо тощо. Сучасна цивілізація сприяла появі не тільки взаємообміну знаннями, але й взаємообміну продуктами. Сьогоднішній список того, що людина може з’їсти і що їй може запропонувати харчова промисловість, — лякає величезною кількістю продуктів. Напевно, цілого життя не вистачить на те, щоб усе скуштувати. Прагнення людини до пізнання багато в чому спирається на органи чуття, а потяг до різноманітності відчуттів сприяє появі безлічі експериментів. Аналіз смакових якостей того чи іншого продукту — явище надзвичайно цікаве. З одного боку, це джерело чималого задоволення. З другого — джерело самоствердження. Погодьтеся, повідомити приятеля про те, що вчора ви з’їли парочку омарів і суп із трюфелями, дуже приємно. При цьому сама можливість повідомити про це часто виявляється значно приємнішою, ніж і омар, і трюфелі.

Щодо годування дітей поширена серед друзів і знайомих інформація про різноманітність продуктів набуває особливого сенсу, вона ніби характеризує батьківську повноцінність в очах оточуючих. Повідомлення сусідки про те, що її Марійка ну просто обожнює авокадо, здатне викликати підколінне тремтіння і прагнення негайно бігти до найближчого супермаркету, щоб наш Петрик, який зовсім не гірший, цей чи то овоч, чи то фрукт негайно покуштував. До чого, власне, всі ці міркування? До того, що необхідно чітко визначитися: тема різноманітного харчування має два принципові аспекти.

Медичний аспект. Мета різноманітного харчування — забезпечити організм людини повним комплексом речовин, необхідних для підтримки здоров’я: білками, жирами, вуглеводами, вітамінами, мікро- і макроелементами.

Психологічний аспект. Різноманітне харчування, що реалізовується стосовно власних дітей або себе, приносить людині задоволення, підвищує її (людини) самооцінку і її значущість в очах оточуючих.

Розглянемо ближче медичний аспект.
Їсть наша дитина якийсь фрукт. Такий собі звичайнісінький фрукт — яблуко. Із жирами і білками тут очевидні проблеми, а от вуглеводів, макро- і мікроелементів, деяких вітамінів — цілком достатньо. Є Натрій, Калій, Фосфор, Ферум, Магній, вітаміни B1 і B2, PP, C, бета-каротин. Інші фрукти відрізняються від яблука за складом, але немає у складі, припустімо, груші або персика нічого такого, чого в яблуці не було б у принципі. Їсть наша дитина куряче м’ясо. Порівняння з м’ясом інших тварин — з яловичиною, свининою або кролятиною — продемонструє за деякими показниками серйозні відмінності. А чи є в кролику щось таке — особливо рідкісне й особливо цінне, чого в курці немає? Відповідь негативна. Візьмемо яку-небудь крупу, наприклад, вівсянку. Порівняємо її склад із гречаною, рисовою або перловою крупою. Різницю виявимо. Але немає у вівсянці нічого настільки унікального, щоб у рисі цього не виявилося. Сенс наведених вище міркувань зводиться до такого. Усі продукти харчування можна умовно розподілити на п’ять основних груп: м’ясне, молочне, овочі, фрукти, крупи.

Якщо в раціоні людини присутні продукти, що представляють усі вищезазначені групи, — таке харчування цілком можна назвати різноманітним. Більше того: кулінарні вишукування дорослих дозволяють стверджувати, що навіть перелічені п’ять продуктових груп зовсім не є обов’язковими. Вегетаріанці, повністю виключивши з раціону м’ясне й молочне, роками не відчувають жодних проблем зі здоров’ям. І це зайвий раз доводить: меню, що складається з кефіру (молочне), курятини (м’ясне), хліба (крупи), яблука (фрукти) і картоплі (овочі), — цілком здатне забезпечити людський організм усім необхідним для нормальної життєдіяльності. Проте це забезпечення коректне й природне лише в медичному аспекті. Психологічний дискомфорт виявиться обов’язково, а бажання з’їсти що-небудь ще — обов’язково дасться взнаки. І чим більше можливостей до розширення раціону, тим активніше бажання.

Будь-які міркування про різноманітне харчування неминуче спричиняють реальну проблему —  проблему постійного конфлікту біологічних і психологічних потреб.  І в цьому немає нічого поганого і протиприродного. Урешті-решт, список задоволень, доступних людині в процесі її короткочасного перебування на цьому світі, не такий уже і великий. Смачна їжа — одне з таких задоволень, і обмежувати себе — більш ніж нерозумно.  Але!!!  Дуже важливо при цьому розставити крапки над «і»,  не намагатися морочити голову собі й оточуючим, доводячи, що якщо протягом тижня ви, харчуючись тричі на день, з’їли двадцять одну різну страву,  так це надзвичайно корисно й гарантує вам здоров’я та довголіття.
На ментальному, побутовому, підсвідомому рівні різноманітне харчування — завжди і за будь-яких обставин — розглядається однозначно (якщо не сказати однобоко) — як явище зі знаком «плюс». Сперечатися з тим, що різноманітність корисна, і складно, і безглуздо. Але ж і мінуси присутні! Можливо, не такі значущі, порівняно з плюсами, але присутні!

Коли дитина харчується грудним молоком — питань немає. Після шістьох місяців настає усвідомлення того, що дитину потрібно готувати до дорослої їжі, до завершення періоду харчування молоком. І перед батьками постає проблема прикорму. Існує декілька схем, що відрізняються одна від одної відповіддю на запитання: «З чого почати?». Пропонуються кисломолочні продукти і сир, овочеві страви, молочно-круп’яні каші. Не йдеться про те, що краще і як правильніше. Ідеться про інше. Необхідно усвідомити:  прикорм ми починаємо зовсім не тому, що без вищезазначених продуктів дитина хворітиме, відставатиме в рості та розвитку.  Адже зрозуміло, що мамине молоко або якісна молочна суміш, призначена для вигодовування дітей, старших за шість місяців, аж ніяк не гірша і не шкідливіша, ніж вівсяна каша чи овочевий суп. І виникає цілком резонне питання: навіщо в такому разі морочити собі голову? Чи не простіше відсунути ще на декілька місяців терміни початку експериментів? Простіше. Але не бажано. Адже саме друге півріччя характеризується принциповими змінами в роботі внутрішніх органів і кардинальною зміною способу життя дитини. Зростає активність кишкових ферментів, з’являються зуби, малюк починає самостійно пересуватися,  повзання і ходіння сприяють зростанню енерговитрат. Саме з цим пов’язана головна стратегічна мета різноманітності годування на цьому етапі.

Головна тактична мета різноманітності — досягнути того, щоб перехід до дорослої їжі був плавним, щоб уся система травлення дістала можливість м’яко адаптуватися до змін у якісному та кількісному складі їжі. І які б продукти ми не використовували на цьому етапі, слід чітко дотримуватися трьох головних правил:
• конкретна дитина повинна цю їжу хотіти — їсти її із задоволенням і апетитом;
• вживання певного продукту не повинне спричиню-вати виникнення проблем зі здоров’ям;
• кожний новий харчовий елемент може використовуватися тільки тоді, коли є чітка упевненість у тому, що безболісно «пройшов» попередній.

Як ілюстрацію до перелічених вище правил наведемо декілька практичних порад.

Пам’ятайте: якщо у малюка немає проблем зі здоров’ям, якщо він активний,  веселий і їсть з апетитом — це означає, що якісний і кількісний склад їжі дитину  влаштовує. А якщо дитина відмовляється від овочів, але із задоволенням п’є кефір — це означає, що не слід турбуватися із цього приводу. Просто для овочів ще час не настав. Якщо дитина яблучний сік п’є без проблем, апельсиновий викликає в неї висип, а сливовий — пронос, то пропонуйте тільки яблучний і не переживайте з приводу відсутності різноманітності. Якщо дитина із задоволенням їсть вівсяну кашу, але відмовляється від рисової або манної —  годуйте вівсянкою і не насилуйте дитину. Якщо з матеріальних міркувань ви не можете дозволити собі купити кролика або телятину, але заробляєте на курочку — використовуйте тільки курятину: це зовсім не означатиме, що ви любите свою дитину менше, і це жодним чином не відбиватиметься на здоров’ї вашої дитини.

Пам’ятайте: міркування про корисність того чи іншого продукту завжди мають умовний характер, бо саме поняття «корисність» — неточне і розпливчасте. Апельсин корисніший за яблуко, тому що в апельсині в 4 рази більше вітаміну С! Ні, яблуко корисніше за апельсин, адже в яблуці в 70 разів більше заліза. Перепелине яйце краще за куряче, оскільки краще засвоюється. Хвилиночку! А що, у вас куряче засвоюється погано? І у дитини нормально засвоюється — так годуйте, яким хочете.

Хотілося б звернути увагу: наведені вище поради зовсім не стосуються тільки малюків. Актуальні вони для будь-якого віку, просто на етапі введення прикорму й переходу до дорослої їжі відхилення від цих правил ризикованіші. Головне — все-таки усвідомити, що бажана і корисна різноманітність не повинна за жодних обставин підноситися до культу. Ваш малюк не хоче м’яса? Ну що ж, тоді давайте суп на м’ясному бульйоні, та і в молочних продуктах міститься достатня кількість такого необхідного білка тваринного походження. Неможливо «запхнути» в нього нічого молочного? А морозиво? Адже це непоганий замінник! І в омлет до-дається молоко. Морквину випльовує, а цвітну капусту готовий їсти кілограмами? Так проживе він розкошуючи без моркви! Тільки не потрібно нервувати із цього приводу. За тієї очевидної умови, що тато заробляє на цю капусту.
 
Підіб’ємо підсумки.

Організувати різноманітне харчування — зовсім не складно. І це зовсім не вимагає істотних матеріальних витрат. Адже крім звичних усім крупів, овочів, фруктів, м’яса і молока, існують ще риба і морепродукти, яйця, мед, горіхи, олія, гриби, ягоди, чай тощо. У наведеному переліку завжди знайдеться 5–10 позицій, здатних задовольнити не тільки індивідуальні пристрасті конкретної дитини, але й забезпечити її організм усім необхідним.
Згадані нами «індивідуальні пристрасті» не можна недооцінювати. Організм людини інстинктивно здійснює вибір найбільш раціональних продуктів (раціональних і доцільних саме для цього організму в цей період часу). Тому не слід викорінювати потяг дитини до конкретної каші або конкретного овочу. Ще більшою мірою не слід нав’язувати дитині страви, які вона наполегливо не хоче вживати.

Важливо при цьому підкреслити: необхідно все-таки диференціювати інстинктивні бажання й потяг до продукту, сам процес споживання якого не потреба, а всього лише спосіб одержати задоволення. Коли малюк двох місяців від народження посміхається, спробувавши солодкий сік, так це не демонстрація потреби в соку, а всього лише вираження задоволення. Коли дитина готова кілограмами їсти шоколад — так це вже точно не інстинкт.
Ще раз підкреслимо: справжня харчова різноманітність — це не поїдання десяти сортів м’яса або двадцяти видів фруктів, а різноманітність продуктових груп. Тільки такий варіант корисний дитині в медичному аспекті. Корисний, перш за все, тому, що практично зводить нанівець вірогідність недоотримання якого-небудь мікроелемента або якого-небудь вітаміну. І якщо батьки в змозі забезпечити потомству саме таке харчування — їхня (батьків) совість може бути спокійною. Звичайно, все не так просто. Можливі хвороби,  при яких порушений  обмін  речовин, утруднене  всмоктування  або  засвоєння певних вітамінів. Але корекція харчування в таких випадках — це вже завдання й обов’язок лікаря. Адже це лікарів, а не батьків навчали, наприклад, того, що при грипі зростає потреба в аскорбіновій кислоті, а при корі — у вітаміні А. Вітаміни — це взагалі окрема розмова. Адже недаремно Всесвітня організація охорони здоров’я декларує принцип: «Віддати перевагу різноманітному харчуванню над використанням комплексних вітамінів». Зрозуміло, що виробники вітамінів із цим гаслом можуть не погоджуватися, але батьки, принаймні, повинні знати: будь-який вітамінний комплекс є лікувально-профілактичним медичним препаратом. І підбір препарату необхідно здійснювати не на підставі телевізійної реклами, а зважаючи на реальні потреби конкретної дитини. Виявлення цих потреб — з урахуванням способу життя, характеру харчування і стану здоров’я — це, знову-таки, завдання лікаря.

(з журналу "Зростаємо разом" № 6 2009, автор: Євген Комаровський)
 
Сказали спасибо: mary2011, eolina, Танюша9577

Offline Танюша9577

  • Своя Мамка
  • ******
  • Повідомлень: 984
  • Поблагодарили: 127 раз
  • Репутація: +2/-0
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: Діана 1рік і 4міс
  • Ваше справжнє ім’я: Таня
Актуальна темка!  В мене не одноразово виникало питання чи не замалий асортимент продуктів у мого малятка...і тепер прочитавши цю статтю я спокійна. Дякую :flv
 

Offline ♥Sl@dKaяЯ♥

  • Активна Мамка
  • ****
  • Повідомлень: 118
  • Поблагодарили: 10 раз
  • Репутація: +3/-0
    • Награды
  • Ваше справжнє ім’я: Таня
В цьому питанні я згідна з Комаровським на всі 100%
Стараюсь урізноманітнювати харчування, але все в міру d112
 


Offline div4unk@

  • байдужі "все знають", а активні - вчаться !
  • Віддана Мамка
  • ********
  • Повідомлень: 6260
  • Поблагодарили: 1807 раз
  • Репутація: +206/-0
    • Награды
  • Ваше справжнє ім’я: Христина
так, я теж почитала /подивилась комаровського і заспокоїлась  d27
Для того щоб побачити посилання: Register or Login]