Автор Тема: Пологи... Як у Вас це було? - 2  (Прочитано 49522 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Offline Eliss

  • Досвідчена Мамка
  • *******
  • Повідомлень: 1056
  • Поблагодарили: 288 раз
  • Репутація: +25/-0
  • Все буде добре!
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: Вероніка
  • Ваше справжнє ім’я: Оля
Re: Пологи... Як у Вас це було? - 2
« Reply #714 : 04 Листопад 2017, 15:25:27 »
плаценту не пробивають, пробивають плідний міхур
Для того щоб побачити посилання: Register or Login]Для того щоб побачити посилання: Register or Login]
 

Offline Diujmovochka

  • Новенька Мамка
  • **
  • Повідомлень: 13
  • Поблагодарили: 8 раз
  • Репутація: +0/-0
    • Награды
  • Ваше справжнє ім’я: Тетяна
Re: Пологи... Як у Вас це було? - 2
« Reply #715 : 14 Листопад 2017, 01:56:36 »
Мені робили анастезію, все пройшло добре, хотя до родів катигорично була проти.



 

Offline korolyk08

  • Новенька Мамка
  • **
  • Повідомлень: 14
  • Поблагодарили: 2 раз
  • Репутація: +1/-0
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: Каріна
  • Ваше справжнє ім’я: Ирина
Re: Пологи... Як у Вас це було? - 2
« Reply #716 : 14 Лютий 2018, 20:34:41 »
дівчата, кому ставили песарій до родів, як доносили? як роди пройшли?
 


Offline vibibi

  • Досвідчена Мамка
  • *******
  • Повідомлень: 2633
  • Поблагодарили: 863 раз
  • Репутація: +286/-0
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: Олександр і Квітка
  • Ваше справжнє ім’я: Вікторія
Re: Пологи... Як у Вас це було? - 2
« Reply #717 : 21 Червень 2018, 12:08:55 »
привіт усім))) розкажу про свої другі пологи) перший раз мене кесарили, то  і другий раз теж, страху було море, я не справлялася зі своїми емоціями, за тиждень до КР плакала-жаліла себе)))на КР ми з чоловіком приїхали по 9 ранку(уточню, що я родила у Верховині, з ліками і всіма роздачами вийшло рівно 8000грн, дуже зекономила проти Франківська), тут перед роддомом лавочка і квітничок, сіли, я ще гарно поплакала і пішли...поки оформляли туди сюди година пройшла) мене мали кесарити в 11год, але на 7 було екстренне КР, то сказали ждати. вже ми з чоловіком в палаті, все підготувала собі і дитинці, ще поплакала і в 13:10 беруть мене готувати до операції, прокапали фізрозчин, вставили катетор, а я плачу собі, потім кажуть все пішли в операційну, як себе жалко!!!люди добрі)))сіла на стіл, анастезіолог колов спиналку, а я плачу, медсестра витирає соплі, тепер так стидно, ноги почали німіти, положили мене на стіл, давай привязувати, датчики наствляти і приходить моя лікарка...почалось...нічого не чула...лиш коли дитинку трохи видавлювали, то таке облегшення зразу почула-донечка народилася в 14:05))і давай мене зашивати гарненько, вирізати попередній шов, щоб все гарно було, лікарка анекдоти розказує, я і вся операційна регоче, кисень мені дають, так легко дихати! годину зашивали...донечку обтерли, відсмоктали слиз,дали мені поцьомати і понесли до татка на груди у палату, бо операційна дуже маленька і йому місця не було)зашили мене, давай усе складати, мене відвязувати, переносити на каталку і везти до чоловіка в палату, він побачив мене, то дуже зрадів-жива))) і тут перенесли мене на ліжко і почалось!!!!вкололи окситоцин, щоб матка скорочувалася, я таких спазмів ще в житті не мала і шов горів вогнем!я так встогнала десь 4 години підряд, що ці почали колоти мені різні уколи, капельницю викапали і дали ще наркотиків якихось, бо після них стало легше і я як на світ народилася---це було найгірше в той день, навіть операція не така страшна виявилася)))до ранку сказали не вставали-лежати, та як дуже встанеш, якщо катетор в тобі)але я вночі, закусивши зуби, трохи переверталася на боки)зранку прийшла лікарка, вийняли катетор і помагає мені вставати(перед тим оділи пояс)-я легко встала, вона каже, о, шо це я так нормально встала, а я кажу, що вночі переверталася з боку на бік, вона похвалила, що це дуже добре)і давай медсестри мене кожну годину питати обезболення давати? а я собі лиш свічку дексалгінову поставила і терплю, бо порівняно з попереднім болем, то була фігнюшка)так, крім свічок, я і не обезболювалася) температури не було, антибіотик давали 3 рази 3 дні і всьо)щодо їди, то коли операція, то через дві години після неї, можна було випити троха води і так до кінця дня, на другий день гуслянка і супчик, на третій вже пюрешечку їла)))а тепер я така голоднюча ходжу, що зїла би слона!!!але шкода манюню, то мушу тримати себе в руках і їсти максимально поживне для своєї лялюсі))ми вже 3-й день дома! аж не віриться, що все так скоро пройшло!!!Бажаю всім здоровя і здоровеньких дітей!!!діти-це кльово!!! :flv
Глаза, улыбка, голос, смех. Ты для меня роднее всех ♥
 

Offline lee69lou

  • Новенька Мамка
  • **
  • Повідомлень: 15
  • Поблагодарили: 14 раз
  • Репутація: +1/-0
    • Награды
  • Ім’я ваших дітей і вік: Міла, 1 рік
  • Ваше справжнє ім’я: Наталя
Re: Пологи... Як у Вас це було? - 2
« Reply #718 : 30 Червень 2018, 11:48:22 »


▫️мої пологи▫️
вечір понеділка, 31 липня. я лежала в ліжку і дивилась серіал. на кухні варилась кукурудза 😃
як завжди, відчувала тренувальні перейми. вони в мене бували чи не щодня. правда, трошки тягнуло внизу живота. це означало, що пологів чекати у найближчі дні. то й не дивно, бо 39-й тиждень вагітності 🤰🏼
саме того дня я була у свого гінеколога, вона сказала, що народжувати буду вкінці тижня: шийка ще не розм'якла, відкриття немає, пробка на місці. тож я налаштувалась на пологи у суботу. чомусь нам з чоловіком здавалося, що то буде 5 серпня 😁ну-ну...
і тут о 20:00 я почула дивне "клац" у животі. одразу поставила серіал на паузу, бо такого раніше не чула. повільно встала - відчула, як по ногах щось потекло. нічого не зрозуміла, мені ж сказали, що народжу на вихідних... я й не припускала, що швидше. і тут до мене доходить, що це води 😳
бачу, що прозорі і це заспокоює, значить з дитиною все добре і вона має чим дихати.
спокійно беру рушник, сідаю з ним на диван і телефоную лікарці. вона ж каже, що то не води, що рано, що пробка, мабуть, відійшла... а води все ллються 😃
Ірина Василівна (Веспянська) зрозуміла, що день Х настав і сказала потроху збиратися і їхати у пологовий.
а чоловік якраз був на репетиції з групою. телефоную і прошу купити тест на амніотичну рідину 🤣 він безрезультатно обійшов кілька аптек, і я сказала їхати додому, бо виїжджаємо в пологовий.
сумки в мене вже місяць, як стояли готові. тож я пішла у душ, зібралася. і чекала чоловіка. ще захотіла попрасувати два комбінезончика для Міли, бо тільки попрала і не встигла. і переживала, що забуду забрати з плитки кукурудзу 🤦🏼‍♀️
десь о 21:30 ми вийшли з дому, ще заїхали в Епіцентр по мою лікарку. вона накупила купу всякого додому, і високий вазон 😀 і ми з тим усім поперлись до лікарні.
мене оглянули. Ірина Василівна сказала, що відкриття немає і треба чекати. мене оформили і десь о 23:00 ми з чоловіком пішли у родзал. лікарка сказала чекати 1:30, і тоді повторно огляне.
в цей час схватки вже стали болючіші, і мені доводилось їх продихувати. чомусь вони були з інтервалом у 2 хв 😒
далі кілька годин чекання, і щоразу боліло сильніше. легше ставало, коли я стояла і чоловік масажував низ спини, або коли сиділа на фітболі і чоловік тер плечі.
десь о першій я зателефонувала лікарці і сказала, що схватки щохвилини.
тоді я вже забула всі відео про правильне дихання і пози для знеболення.
надіялась, що там вже добряче відкриття, але ж ні - всього два см 🤷🏼‍♀️
зараз згадую і аж дивно, що тоді я не почала панікувати. я ж була абсолютно спокійна.
лікарка вирішила колоти окситоцин. біль став ще сильнішим, зате відкриття вже 5 см. хотілось заснути і все перенести 😃
тут не допомагало ні дихання, ні зміна поз. просто терпіла.
далі мені вкололи епідуральну анестезію, хоча раніше я була дуже проти неї. Ірина Василівна пояснила, що це стимулює відкриття, а довше чекати не можна. все таки, води давно відійшли. я довірилась лікарю.
анестезія, ноги затерпають, півгодини минуло - повне відкриття!
то був наче сон, бо я втомилась. ніч була така довга і не вірилось, що зовсім скоро побачу свою дівчинку.
далі перелазимо на крісло, хоча я хотіла народжувати вертикально. все "по плану", як і все у той вечір 😝
під час потуг забувала нахиляти голову вперед, чоловік стояв ззаду і постійно про це нагадував. я не рахувала потуги, не думала ні про що, лише старалась не забути правильно дихати. о 4:20 народилась моя дівчинка 🌼
Міла одразу була смугленька 🤣і одразу взялась їстоньки.
так, це було непросто, і я б не справилась без чоловіка. і звичайно без І. В. Веспянської. вона постійно підтримувала мене, і накривала, коли морозило, і протила мені обличчя водою, і постійно підтримувала.
мій Рома був абсолютно спокійний і зібраний до кінця. і це мені додавало сил, коли здавалось, що не витримаю 💛
я не можу сказати, що то було пекло, страшні муки і що більше народжувати не хочу. насправді були лише два важкі моменти. перший - після окситоцину, коли було дуже боляче і треба було чекати годину до епідуралки.
і другий в потугах, бо тебе розпирає і враження, що луснеш. все ніби в тумані. але коли чуєш крик дитини, то ніби прокидаєшся. і не віриш, що в тебе на животику лежить щось дуже твоє, рідне.
пологи - це терпимо, і дитина точно варта того! 👼🏻💛
🙋🏼‍♀️
 
Сказали спасибо: KotiKomori, Eliss, julkina, vibibi, Саша В, ...Я..., Akylka, Hadubo, ♡Таня